In recent years the EU has been paying more and more attention to the development of the cultural aspect of European integration, noting that culture is the cementing material for the politics, the economy, and especially for the social sphere. Therefore, culture can be regarded as one of the fundamental ideas that motivated the creation and development of the European Community and later the European Union. The Maastricht Treaty of 1992 turned culture into an official dimension of the EU policy. Growing attention to culture, heritage, and memory can be interpreted as the expansion and deepening of the European project with an emphasis on the cultural and historical component of the Union, as opposed to its longstanding perception from a purely political and economic perspective. In the scientific discourse this approach has already been called "cultural Europeanization", denoting the third wave of integration processes. Regarding the difficult path that Ukraine is treading towards the status of equal membership in the EU, better understanding the basis of European cultural policy is an important and necessary task. In order to effectively develop its own national model of cultural policy, Ukraine must study and take into account the experience gained by the EU and individual European countries. Therefore, this reader is a didactic publication with primary sources that offers the Ukrainian reader the main legal, normative, regulatory, advisory and other important documents in the field of cultural policy of the European Union, the Council of Europe and UNESCO. The acquaintance with these documents allows to identify and analyze multiple aspects of the EU cultural policy, as well as to predict new vectors and prospects for its further development. Many of the documents are translated into Ukrainian language for the first time. The publication is in Ukrainian language and is designed for students of humanities, researches and a wide audience interested in the history of Europe, European integration, and European cultural policy.
вропа – це в першу чергу, ідея. Жан Моне, один із батьківзасновників ЄС зазначав, що якби йому довелось почати процес об’єднання Європи заново, він би почав з культури. Адже єдиною наш континент робить не стільки політика та економіка, скільки ідея спільності, ідея базована на уявленнях про Європу її пересічних громадян. Останніми роками ЄС все більше уваги приділяє розвитку культурного аспекту європейської інтеграції, зауважуючи, що саме культура виступає цементуючим матеріалом і для політики і для економіки і, особливо, для соціальної сфери. Відтак, культура може розглядатись як одна із засадничих ідей, які мотивували до творення і розбудови Європейської Спільноти, а пізніше і Європейського Союзу. З 1970-х років ЄС ініціював низку активних заходів у сфері культури і почав використовувати культурні аспекти як центральні у політиці європейської інтеграції з середини 1980-х. Маастрихтський договір 1992 року перетворив культуру на офіційний вимір політики ЄС. Розбудова європейської політики у галузі культури, спадщини та пам’яті впродовж останніх кількох десятиліть може інтерпретуватись як розширення і поглиблення європейського проєкту з акцентуванням на культурно-історичній складовій Союзу, на відміну від тривалого його сприйняття виключно з політичної та економічної перспективи. У науковому дискурсі цей підхід уже дістав назву «культурна європеїзація» і ним стали позначати третю хвилю інтеграційних процесів, на відміну від перших двох – економічної та політичної. З 1990-х років ЄС активно розвиває дискурс, базований на транснаціональній європейській інтерпретації спільності культури і спадку. Управління культурним виміром інтеграції є найбільш складним її аспектом, адже культура – це мультивекторний синтетичний концепт, базований значною мірою на духовно-світоглядних категоріях спільності і солідарності. З огляду на складний шлях, який торує Україна до статусу рівноправного членства у ЄС, розуміння і знання основ європейської культурної політики вбачається важливим і необхідним завданням. Для ефективної розбудови власної національної моделі культурної політики Україна має вивчати і враховувати той досвід, який напрацював ЄС та окремі європейські країни. 2015 року 6 Україна стала учасницею програми ЄС «Креативна Європа», що дозволяє ширше предстати здобутки та творчий потенціал українських митців та активніше долучитися до результатів творчості культурно креативних індустрій європейської спільноти. Відтак, дане видання підготоване у форматі хрестоматії і пропонує увазі читача основні нормативні, регулятивні, дорадчі, рекомендаційні та інші важливі документи в галузі культурної політики Європейського Союзу, Ради Європи та ЮНЕСКО. Дослідження цих документів дозволить виокремлювати й аналізувати окремі аспекти культурної політики ЄС, а також прогнозувати нові вектори і перспективи її розвитку.
